?

Log in

No account? Create an account
Тропар, голос 3 (тричі)
Великого в напастях оборонця // придбала в тобі вселенна, // страстотерпче, що ворогів перемагаєш, // і як Лієву переміг ти гординю // і на подвиг схилив Нестора, // так, святий Димитрію, Христу Богу молися, // щоб подав нам велику милість.
Кондак 1
Миро многоцінне точачи від твоїх мощів християнам, і мені, що понад усіх нагрішив, подай благословення, мироточцю Димитрію, принести тобі славу; і коли вже маєш ти відвагу до Владики, визволь нас від всіляких лих, щоб ми до тебе взивали:
Радуйся, Димитрію, мученику непереможний.
Ікос 1
Ангели й Архангели хваляться тобою, Херувими й Серафими дивуються твоїй до Бога твердій вірі, царі й люди надію мають на тебе; тим-то й я, недостойний раб твій, співаю з відвагою так:
Радуйся, Димитрію, співмешканцю Серафимів;
Радуйся, Херувимів нев'янучий квіте;
Радуйся, Ангелів радосте;
Радуйся, мешканцю небесний;
Радуйся, бісів нищівне падіння;
Радуйся, людей, що впали в гріх, піднесення;
Радуйся, що в новій благодаті мужньо воював;
Радуйся, що заради любови Творця земне переміг;
Радуйся, квіте, що в нев'янучій славі квітнеш у небі;
Радуйся, леліє дівства, що посеред терня ідольського проросла на землі;
Радуйся, що в небеснім саді Христових пахощів насолоджуєшся;
Радуйся, що взяв на себе добре Христове ярмо і ревно за Ним пішов;
Радуйся, що в крові Агнця руки свої на землі убілив;
Радуйся, Димитрію, мученику непереможний.
Кондак 2
Про чуда твої, святий Димитрію, я почув і вжахнувся; страхом же й радістю перейнятий, не знаю, що виповісти стражданню твоєму славному; але ти, святий Димитрію, просвіти мені розум, щоб з тобою я співав до Бога: Алилуя.
Ікос 2
Коли Максиміян повелів вивести з темниці в'язнів до Лія, християновбивці, на видовище, ти чудами своїми подав був Несторові благословення й усім вірним даруєш заступництво; ми ж, дивуючись такій зливі твоїх чудес, хоч і від нечистих уст наших, цей приносимо імені твоєму спів:
Радуйся, Димитрію, чудотворцю великий;
Радуйся, помічнику славний;
Радуйся, скорботних скора потіхо;
Радуйся, в лихах теплий заступнику;
Радуйся, правдивий у напастях помічнику;
Радуйся, немічних зміцнителю;
Радуйся, сиріт живителю;
Радуйся, засмучених відвідувачу всебажаний;
Радуйся, сліпих бачення;
Радуйся, хворих здоров'я;
Радуйся, немочів тілесних і душевних негрошолюбний цілителю;
Радуйся, стражденних від духів нечистих визволителю;
Радуйся, що кожної години скоро вислуховуєш усіх, хто молиться до тебе з вірою й сльозами;
Радуйся, що незліченні чуда за благодаттю Святого Духа чиниш;
Радуйся, вірних пристановище;
Радуйся, бо ти молиш Христа Бога за гріхи наші;
Радуйся, Димитрію, мученику непереможний.
Кондак 3
За другого Павла апостола має тебе Солунь-місто, що його привів ти до пізнання правдивого Бога, як беззаконну багатобожність викорінив, Лія іменем Божим переміг, Максиміяна посоромив, і ввесь світ освятив і від неправедної науки звільнив; тим-то співаємо з тобою до Бога: Алилуя.
Ікос 3
Звеселяєшся, Димитрію, у в'язниці, ніби в ясній світлиці, побачивши Ангела, що з'явився до тебе з прекрасним вінцем і промовив: будь відважним, Димитрію, в терпінні! З ним же й ми співаємо до тебе:
Радуйся, гідний Ангелів співбесіднику;
Радуйся, бо Ангели в житті твоїм послужили тобі;
Радуйся, ангельського життя ревнителю;
Радуйся, що стоїш з Ангелами перед Одноістотною Тройцею;
Радуйся, Ангелів преславне чудо;
Радуйся, бо з небесними чинами ти веселишся безперестанно;
Радуйся, бо ти є спадкоємцем ангельських дібр;
Радуйся, бо ти переставився від землі до небесного житла;
Радуйся, бо з безтілесними чинами радієш вічно;
Радуйся, земний Ангеле, небесна людино;
Радуйся, що одержав причастя недосяжної слави;
Радуйся, Ангелів радування;
Радуйся, небесне життя на землі поживши;
Радуйся, що уникнув страшного Вавилону;
Радуйся, що в подвигах денних і нічних довершив плину життя;
Радуйся, бо пресвітлого ти досягнув Сіону;
Радуйся, що в невечірнім дні Царства Божого завжди перебуваєш;
Радуйся, ти бо там обличчям до обличчя Того, кого Ангели й Архангели з тремтінням бачити прагнуть, сподобився споглядати;
Радуйся, бо ти біля престолу Господа Саваофа безперестанно молиш за нас Христа Бога;
Радуйся, Димитрію, мученику непереможний.
Кондак 4
Як ішов Нестор на змагання з Лієм, то гучним голосом промовляв: "Боже Димитрія, допоможи мені!" Ти ж осінив хрестом його чоло й поблагословив його і, ставши до бою з супротивником, котрого за молитвами твоїми переміг і на списи скинув, він співав Богові: Алилуя.
Ікос 4
Радуйся, славний, у твоїм тріумфі Церква й Ангельські веселяться полки, бачучи подвиги твої, як Лієву переміг ти гординю й на подвиг зміцнив Нестора; тим-то й нас зміцни до подвигу співати тобі:
Радуйся, Ангеле Солунський;
Радуйся, друже вельми чесний Того, хто тебе возлюбив - Христа Спасителя;
Радуйся, що ревно полюбив заповіді Його, як учителя істини;
Радуйся, мученику святий, що кров свою за Христа нещадно пролив;
Радуйся, свічадо терпіння;
Радуйся, образе смирення;
Радуйся, що в юності своїй Господеві послужив;
Радуйся, що задля Нього всі тілесні пожадання умертвив;
Радуйся, поснику предивний, що жодного трунку хмільного не спожив;
Радуйся, що чисте серце для прийняття Духа Святого здобув;
Радуйся, що зброєю хреста напади бісів відганяєш;
Радуйся, що зненавидів світу цього насолоди;
Радуйся, улюблений сину дня й світла з благодаті Святого Духа;
Радуйся, бо ти заступаєшся за всіх, хто тепло тебе закликає;
Радуйся, Солуні велике світило;
Радуйся, запашний кедре всіляких чеснот;
Радуйся, фініку, що в благодаті Божій розквітаєш;
Радуйся, добрих слуг благословення;
Радуйся, Димитрію, мученику непереможний.
Кондак 5
Даруй мені, Боже мій, чисті оспівувати подвиги Твого страстотерпця Димитрія, переможця пристрастів і великого поборника благочестивої віри, що засяяв у світі, з ним же ми співаємо до Тебе: Алилуя.
Ікос 5
Зіркою світлою ти став у стражданні твоїм, яка світло просвітила понад сонячне проміння, і спокусу невірства від нас відганяє, що так тобі співаємо:
Радуйся, зірко, світові світлоносна;
Радуйся, свічко світлосяйна;
Радуйся, світло, неосяжне побожними думками;
Радуйся, зоре, неспостережувана людськими очима;
Радуйся, бо тобою розум наш просвічується;
Радуйся, бо тобою морок незнання проганяється;
Радуйся, що темряву невірства від нас відганяєш;
Радуйся, що всіх вірних від єретичного злочестя неушкодженими зберігаєш;
Радуйся, що до світла побожних променів наставляєш;
Радуйся, що сяйво світові засвітив;
Радуйся, як блискавка в Солунь випущений;
Радуйся, як золото випробуваний у вогні муки;
Радуйся, обручнику Христовий, що веселиться в осяйній світлиці;
Радуйся, що просвічуєш благодаттю душі занурених у морок смутку;
Радуйся, зоре, що напучуєш усіх, хто бідує в глибині беззаконства;
Радуйся, що під час мого відходу темну мою душу просвічуєш;
Радуйся, що тоді темні привиди лукавих духів від неї відганяєш;
Радуйся, що в світло незгасне душі вірних вводиш;
Радуйся, Димитрію, мученику непереможний.
Кондак 6
Струмками крови твоєї, блаженний Димитрію, полум'я спокуси ти згасив, і мучителів лютування до кінця вигубив, дів же тих, що над гробом твоїм плачуть, у Солуні біля гробу поставив ти, які співають Богові: Алилуя.
Ікос 6
Споглядаєш Ти, Господи, на землю й змушуєш її трястися, молимось до Тебе ревно, Господи Боже наш: визволи це місто від тяжкого трусу й від наглої смерти за молитвами угодника Твого Димитрія святого, щоб, Тебе хвалячи, ми так виголошували:
Радуйся, що від страху нічного нас звільняєш;
Радуйся, що життя наше непідвладним різним підступам лукавого зберігаєш;
Радуйся, що воїнам богоприємний устрій дав;
Радуйся, рабе праведний і вірний;
Радуйся, щедрий струмене мира;
Радуйся, сходе райський;
Радуйся, всеозора чистото;
Радуйся, переможцю борця Лія;
Радуйся, мечу двосічний на ворогів;
Радуйся, допомого споневіреним;
Радуйся, пресвітла красо Церкви Христової;
Радуйся, що спокусу бісівську, ніби тростину, спалюєш;
Радуйся, орле гнізда небесного;
Радуйся, лебедю доброплачний;
Радуйся, голубе добродушевний;
Радуйся, предивне в людях чудо;
Радуйся, діяманте, душею предорогий;
Радуйся, всіх, хто до тебе вдається, здоров'я;
Радуйся, душі моєї спасіння;
Радуйся, Димитрію, мученику непереможний.
Кондак 7
Бачучи тебе, Димитрію, списом враженого в ребра твої заради Христа Спасителя, на дереві розіп'ятого й списом враженого, радіємо, як наслідувачеві Творця твого, Котрий навчає нас, щоб ішли за стопами Його й твоїми, співаючи: Алилуя.
Ікос 7
Всесвітнє торжество закликає нас сьогодні, щоб святкували світло пам'ять мученика Димитрія: кожен бо, хто вдається до твого образу, страстотерпцю Христовий, скоро дістане здоров'я; тим-то сьогодні, на твою споглядаючи ікону, гучним голосом до тебе взиваємо:
Радуйся, ріко, наповнена водами Божої благодати;
Радуйся, джерело, що нуртує виявами чудес;
Радуйся, бісів страшний прогонителю;
Радуйся, спокуси бісівської звитяжцю;
Радуйся, що вразив голову бісівську твоїми молитвами;
Радуйся, допомого тружденних;
Радуйся, вдів заступництво;
Радуйся, стіно й пристановище вірних;
Радуйся, що від спокусливих зберігаєш наклепів;
Радуйся, бо ти просвічуєш побожних помисли;
Радуйся, бо відділяєш від похотіння злостивого;
Радуйся, від кайданів і полону визволителю;
Радуйся, від напастей звільнення;
Радуйся, що скоро чуєш убогих;
Радуйся, лікарю багатьох хвороб;
Радуйся, неправедних викриття;
Радуйся, немічних зцілення;
Радуйся, що розум буйних просвічуєш;
Радуйся, що на кожну добру справу напучуєш;
Радуйся, що силою Христовою вірних зміцнюєш;
Радуйся, що від загибелі нас пильнуєш;
Радуйся, Димитрію, мученику непереможний.
Кондак 8
Всі зраділи при народженні твоїм, небо й земля; Ангелі й мученики веселилися, бачучи наготований вінець, і всі чини перед тобою тремтять; безліч же людей, маючи тебе за помічника й заступника, співає Богові: Алилуя.
Ікос 8
Як порфирою, кров'ю твоєю, пролитою за Христа, Церкву прикрасив ти, святий Димитрію; нас же вірою й любов'ю правдивою зміцни, просвіти й співати навчи:
Радуйся, бо за Царство Небесне ти великою працею всіляко змагався;
Радуйся, бо різні скорботи ти за нього прийняв;
Радуйся, бо за цю працю й страждання твоє, прийшовши до Царя вічного, велику шану ти дістав;
Радуйся, бо в оселі Отця Небесного справді преспокійне життя успадкував;
Радуйся, завжди сутнім світлом обличчя Господнього просвічений;
Радуйся, що життя дочасне прожив предивно;
Радуйся, що життя нескінченне здобув зі славою вічною;
Радуйся, що спромігся з усієї душі Передвічному Богові добре догодити;
Радуйся, що тлінне змінив на нетлінне;
Радуйся, що біля страшного престолу Владичнього стоїш у вічній славі;
Радуйся, що прийняв благословення від Бога Вседержителя;
Радуйся, що, перебуваючи в небі, земних не полишаєш;
Радуйся, що з Христом Царем царюєш і нас, негідних, перед Ним згадуєш;
Радуйся, що молишся за наше спасіння;
Радуйся, Димитрію, мученику непереможний.
Кондак 9
Кожна істота Ангельська й людська здивувалася твоєму стражданню, бо ти відвагу маєш біля престолу вогневидого, Лія переміг і Веліярову гординю розвінчав, нас же зміцни завжди співати Богові: Алилуя.
Ікос 9
Ти, святий Димитрію, стіна вірних міцна й поборник християн непереможний всьому світові, бо руйнуєш тенета рясноплетені єретиків; нас же зміцни, котрі приносять тобі похвали такі:
Радуйся, підвалино віри нездоланна;
Радуйся, свого саду насадителю;
Радуйся, неосвічених просвітителю;
Радуйся, душі моєї захиснику;
Радуйся, джерело вод щирої віри;
Радуйся, що Церкву Христову благодаттю духовною збагатив;
Радуйся, що рани Господа на тілі своїм заради солодкого Ісуса радісно терпів;
Радуйся, діяманте, міцний душею й тілом, що всілякі скорботи вельми перетерпів;
Радуйся, гнівом мучителя не настрашений;
Радуйся, лагідними словами лестощів спокушуваний, що від них закрив свої вуха;
Радуйся, дерево, посеред раю церковного зросле;
Радуйся, саде Небесного Отця, на небо пересаджений;
Радуйся, Святої Тройці служителю;
Радуйся, бо ти є вічних дібр спадкоємцем;
Радуйся, бо ти весь прикрашений благодаттю;
Радуйся, бо ти звитяжцем явився світові;
Радуйся, Димитрію, мученику непереможний.
Кондак 10
Озброїв ти Нестора, Димитрію славний, зброєю хресною на розтлінні спокуси й потоптав ти Максиміянову несамовитість; нас же обвіяв запашним спокоєм твоєї щирої віри, що співаємо з Тобою до Бога: Алилуя.
Ікос 10
Божественну доброту осяй мені, Ісусе, подавче світла, і сподоби мене співати бажане Тобі й Твоєму угодникові - мироточцеві Димитрію; бо він душу свою поклав за Христа, славний мученик Христовий! Тому-то і я, негідний раб Божий, з відвагою до тебе взиваю:
Радуйся, потоплюваним непорушна пристане;
Радуйся, обложеним твердине;
Радуйся, в битвах поборнику;
Радуйся, у в'язницю кинутий і в ній Ангелом відвіданий;
Радуйся, бо вогонь любови до Бога в серці твоїм запалив;
Радуйся, бо за нього вогняними свічками ти був палений;
Радуйся, в ребра вражений заради Ісуса, Чиї ребра списом пробито;
Радуйся, твердіший за діямант, у терпінні неушкоджений;
Радуйся, міцніший за кам'яний стовп, у муках непохитний;
Радуйся, бо заради Христа ти на землі страждав;
Радуйся, бо з Ним і за Нього на небі прославляєшся;
Радуйся, бо в терпінні Твоїм для Ангелів і людей було дивне видовище;
Радуйся, бо самих мучителів ти терпінням твоїм здивував;
Радуйся, бо тих, хто дивився на твої подвиги, ти до віри в Христа привів;
Радуйся, заручивши з Христом тих, хто дивився на твої терпіння, від яких кожна душа, ніби маслина в оселі Божій, стає родючою;
Радуйся, бо до тихого пристановища ти прийшов;
Радуйся, Димитрію, мученику непереможний.
Кондак 11
Вдавшись колись до твого храму, чоловік на ім'я Леонтій, недугою тяжкою опанований, внесений був до церкви з вірою й покладений на гробі, де мощі твої лежали, встав здоровим, тебе славлячи та з вдячністю співаючи пісню Богові: Алилуя.
Ікос 11
Має тебе ввесь світ за заступника й теплого помічника, земля Українська за віри поборника й оборонця; бо всі, бачучи досконалих твоїх чеснот сяйво, за них подяку приносять Отцеві передвічному й прославляють Того, хто дав тобі таку благодать величі Своєї; з ними ж і ми, як теплому за нас молитовнику, радісно так тобі заспіваємо:
Радуйся, пресвітла красо Христової Церкви;
Радуйся, що за Голову Церкви, Христа, під меч свою голову схилив;
Радуйся, що мученичий шлях добре довершив;
Радуйся, переможною славою в небі прибраний Христом Переможцем;
Радуйся, квітом нетління прикрашений;
Радуйся, що наслідував шляхам Христовим за юности своєї;
Радуйся, бо все бажання своє до Бога ти звернув;
Радуйся, бо кров свою ти за Христа нещадно пролив;
Радуйся, бо на тобі Дух Божий перебуває;
Радуйся, бо Він тебе від скверни тіла й духу непорочним зберіг;
Радуйся, бо тебе незнаним ти премудрість свою явив;
Радуйся, бо тебе правдивого богослов'я Сам Бог Слово навчив;
Радуйся, бо від твоїх мощів солодкі потоки ти миром виводиш;
Радуйся, Димитрію, мученику непереможний.
Кондак 12
Подай з неба, святий Димитрію, твоїм піснеспівом благодать оспівувати й поклонятися тобі, всесвітлий світильниче! Бо ти вірних просвічуєш, як сонце, нечестивих же долаєш і палиш, хто не співає в церкві Богові: Алилуя.
Ікос 12
Співає тобі завжди місто Солунське й мешканці його, бо просвітив ти їх кров'ю своєю і не дав їм загинути в невірстві, але Богові за них молився ти, промовляючи: хоча й згрішили люди ці, але ж бо є Твоїм творінням. Тим-то й ми, негідні, в пам'ятний цей день свята твого солодкими голосами такий спів тобі приносимо:
Радуйся, міста свого й нашого міста захиснику;
Радуйся, служителю Христа улюблений;
Радуйся, бо твоя душа в скиніях небесних перебуває;
Радуйся, дівственику великий, що чистоту зберіг і на горі Сіонській за Агнцем непорочним, Христом, слідом ідеш;
Радуйся, Ангельськими чинами люб'язно в оселі їхні за мешканця прийнятий;
Радуйся, від мученицького воїнства піснями й співом ушанований;
Радуйся, собором дівствеників радісно в оселі небесні впроваджений;
Радуйся, чудового співу ревний слухачу;
Радуйся, що обличчя Господнє безперестанно споглядаєш у голосі радости;
Радуйся, бо ти насолоджуєшся вічних веселощів у світлі святих;
Радуйся, земних мешканців твердий заступнику;
Радуйся, до тебе взиваємо, від трусу нас зберігай і спокій землі подавай;
Радуйся, ревно тебе благаємо, від пагуби нас пильнуй;
Радуйся, до тебе молимося, що від вогню росою молитов твоїх нас підводиш;
Радуйся, до тебе всі взиваємо: не забудь нас, допомагай нам;
Радуйся, Димитрію, мученику непереможний.
Кондак 13
О солодке й коштовне миро, що проливається всьому світові, Димитрію мироточцю! Прийми це недостойне мале моління у всечесному храмі твоїм від нас, хто радісно світлу пам'ять твою вшановує, і ублагай молитвами твоїми праведного Суддю дарувати нам всіх гріхів наших прощення, і вічної позбавити муки, щоб ми з тобою безперестанку співали Богові: Алилуя.
Кондак 13 читається тричі, потім ікос 1 і кондак 1.
Молитва 1
О всесвятий світильнику й угоднику Христовий, преславний мученику, страстотерпцю непереможний, воїне преславний, вірний рабе Всемогутнього Царя, відважний наслідувачу страждань Господа нашого Ісуса Христа, вражений у ребра заради Спаса, задля нас враженого списом на дереві хреснім, що, Себе не шкодуючи, пролив кров Свою на спасіння нас, грішних! Ревно молимо тебе, теплий заступнику в лихах, скорий помічнику в напастях цього життя нашого, щоб позбавитися нам від марної смерти, ублагай Спасителя нашого Ісуса Христа, щоб ні мором, ані голодом не було знищено слуг твоїх, але пильний їх молитвами твоїми, збережи й заступи покровом твоїм від всілякого зла.
Ще молимось тобі ревно, мученику великий, святий Димитрію! Почуй нас, що до тебе молимося, стань перед нами в годину нашої смерти і порятуй нас від руки бісівської; допоможи нам, нерозкаяним, при відході душ наших, і хрестом у руках твоїх прожени всіх ворогів, які тоді боротимуться з нами, щоб не прийшли душі наші на наругу, кпини й радощі бісам, що сподіваються схопити й поглинути їх у пекло і темряву зовнішню; але в світлі твоїм, воїне Христовий, великий Димитрію мироточцю, зведи їх, де перебувають Херувими, Серафими й усі святі Божі угодники; щоб з ними і ми, недостойні, Тройцю славили Одноістотну, Отця, і Сина, і Святого Духа, і твоє ласкаве заступництво на віки вічні.
Люди: Амінь.
Молитва 2
Святий і славний великомученику Христовий Димитрію, скорий помічнику й теплий заступнику всіх, хто з вірою вдається до тебе! Відважно стоячи перед Небесним Царем, виблагай у Нього прощення наших провин, і щоб визволитися нам від пагубних хвороб, трусу, вогню, лиха і вічної кари. Моли Його доброту, щоб Він був щедрим до міста цього, храму цього й усіх країн християнських. Виблагай у Царя царюючих перемогу й подолання ворогів побожному народові нашому, боголюбивій же й Богом береженій Україні нашій спокій і тишу, твердість у вірі й добрий успіх у побожності; нам же, що шануємо пам'ять твою, виблагай благодатне зміцнення на добрі справи, щоб, чинячи тут все, що до вподоби Владиці нашому Христу Богові, ми сподобилися за Твоїми молитвами успадкувати Царство Небесне задля вічної прослави Його з Отцем і Святим Духом.
Люди: Амінь.

Вино и еда

Originally posted by elenakukharevaat Вино и еда
Оригинал взят у zmeisaв Вино и еда
Супер! Мне очень такое нужно было!

Originally posted by paula_schulzat Вино и еда
А чо прикольно так. я правда могу все запивать ризлингоми, или каким-нить полусладеньким розе. или водкой (внезапно, да.)
спасибо rad_onза наводку!






Дума (сага, быліна) про о. Павла.

Ось слова, через які я беззастережно на боці о. П. Адельгейма: "БОРОТЬБА ЗА СВОБОДУ ЦЕРКВИ ТРИВАЄ..! Це наш обов’язок: "До свободи покликані ви, брати" Гал. 5,13. "Стійте у волі, яку дарував нам Христос" Гал.5,1- так заповів нам святий апостол Павло. Як же нам не берегти свою свободу, якщо "ми куплені дорогою ціною", бесцінною кров’ю Ісуса Христа 1 Кор. 6,20." http://adelgeim.livejournal.com/100137.html#comments.
Особливо за цитату з ап. Павла, який для солунян є після Христа другим за авторитетом (третій, або може й рівний Св. ап. Павлу, звичайно ж, Св. вмч. Димитрій Мироточець).

Мої останні дописи у його блозі:

Гілка в блозі о. Павла: Психологія мучеництва.
solunanin wrote: 13 Травень, 2012 03:20 (UTC)
Символізм Хресної Богозалишеності.
Спасибі, отче Павле, за те що ділитеся своїми думками й даєте привід Вашим читачам і для власних роздумів.
Хотів би підсилити позитив моменту Богозалишеності Сина Божого.
Як відомо, обмеженій людській сутності неможливо бачити Творця безмежного Всесвіту. Але невблаганно, Людяність повернеться додому - возз'єднається з Божественістю, що її створила.
У момент переходу (екзистенції), Людське в Христі приймає нескінченну відповідальність Творця за створене, яку неможливо вже на когось перекласти, і яка непосильна обмеженій Людськості. І воно (Людське), волає. Так доросла людина, у якусь мить, усвідомлює повноту відповідальності за створений їм навколо себе "світ" - за народжених ним дітей, відносини на роботі, за суспільний і соціальний статус, свій власний і своєї родини. І навіть гріхи своїх дітей вона зобов'язана брати на себе, тобто, брати відповідальність, як мінімум, за їхнє неправильне виховання. Та у людини завжди є остання інстанція, до якої вона може звертатися - Божественний Отець. Христос же на хресті Сам возз'єднався із цією Вищою Інстанцією - перевтілився з Людини в Царя Небесного. У цьому, на мій погляд, є містичний сиволизм тягаря (а не просто фізичного болю й фізичних страждань) Хреста Господнього - тож євангелісти як змогли, так і спробували цей символізм до нас донести в розровіді про останні митевості земного життя Спасителя. Втім, християни, хоч-нехоч (volens nolens), зобов'язані прагнути пережити ці тяжкі моменти прийняття відповідальності за Все, слідом за Ним. Благословіте. Дмитро.

adelgeim wrote: 14 Травень, 2012 16:51 (UTC)
Re: Символізм Хресної Богозалишеності.
Не став би називати це символізмом, оскільки духовні й тілесні страждання Спасителя були реальними. Ваші міркування мені видаються цікавими. Тільки вираз "Христос же на хресті Сам возз'єднався із Цією Вищою Інстанцією - перевтілився з Людини в Царя Небесного" мені видасться не вірним і "символізм" тут звучить склизько.

solunanin wrote:15 Травень, 2012 03:04 (UTC)
Re: Символізм Хресної Богозалишеності
Спасибі за відповідь, отець Павло. Визнаю - мої пізнання в богослов'ї дуже фрагментарні. Що не вдається між роботою й онуками систематично вивчити, то намагаюсь додумати самостійно.
Дуже б хотілося своїм онукам переконливо пояснити, що навантаження моральне є реальність більш відчутна й достовірна, навіть ніж фізичні навантаження. Ваші інтернет-проповіді й пояснення мені в цьому допомагають. Оскільки думки в них підкріплені важко придбаним, багатим життєвим досвідом. Ще раз прийміть мою щиру вдячність Вам і Вашим працям. Дмитро.
П.С. Так, "символізм" у контексті, занадто рерихіанськи.

Гілка в блозі о. Павла: Звернення від 18 травня 2012 року.
solunanin wrote: 19 Травень, 2012 15:22 (UTC)
Усім усе зрозуміло. Про розуміння.
Христос воскрес, отче Павле.
У християнина Павла Адельгейма і у язичника Володимира Гундяєва (з його кланом) різне розуміння "морального авторитету МП". З одного боку - стояння за правду, безсрібництво, служіння ідеалам, братам-співпричасникам, просто людям, аж до самопожертви, - а з іншого - золоті "Брегети", розкішні лімузини (буде мірятися "авторитетами" з мусульманами й сайєнтологами), "імператорські" резиденції в заповідних місцях і 3-4 "троюрідних" супутниці в ключових місцях перебування. Досить чітко (що називається "неозброєним оком") видно, - це мірила (критерії) авторитетності - із двох різних, зовсім не перетинаючихся між собою (паралельних) Всесвітів. Авторитет жертовного прикладу Христа протилежний авторитету кримінального "пахана". Перефразовуючи Ваше зауваження - "чи ж ніхто не прагне дивитися в майбутнє?", додам - ніхто не прагне дивитися й у сьогодення. Апокаліпсис уже давно настав, продовжується, і йде він у людських головах, як прояв здатності сприйняти, зрозуміти задум і місце людини в Творінні.
Перший християнський герменевт (гермене́втика, ἑρμηνευτική — наука тлумачення — теорія й методологія тлумачення текстів, «мистецтво розуміння»), перший же й пережив ментальний апокаліпсис - повний моральний переворот у світовідношенні (світогляді) й світовідчутті.Оголошене ним про МП, - "... знаю твої справи; ти маєш ім'я, начебто живий, але ти мертвий", - відбувається на наших очах.

nikolay12_3_3 wrote:19 Травень, 2012 18:02 (UTC)
Re: Усім усе зрозуміло. Про розуміння.
Немає "однієї сторони" і "іншої сторони". У тих же самих людях ці дві сторони існують одночасно, - це ази християнства.
Ще ап. Павло писав: " Тому що ми знаємо, що закон - духовний, а я плоттю, проданий гріху і тому не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що прагну, а те що ненавиджу, те роблю".Рим. 7.14-15

solunanin wrote: 20 Травень, 2012 04:36 (UTC)
Re: Усім усе зрозуміло. Про розуміння.
Не йдеться про особистість, а мова йде про ідеальний об'єкт, який називається "парадигма свідомості". Отож, у колі спілкування християн - речам, подіям, фактам, приписуються одні значення, а в колі спілкування ОВЦО й ОЦС - інші, протилежні. Наприклад, людина взаємодіє з конем у процесі оранки земельної ділянки. Парадигми сприйняття цього процесу в них різні. І головне - кінь ніколи не зможе стати людиною, а людина худобою - цілком.

nikolay12_3_3 wrote:20 Травень, 2012 10:32 (UTC)
Re: Усім усе зрозуміло. Про розуміння.
Людей скотів й, навіть, "гіршими за худобу" стає більше, постійно й практично щодня, принаймні тих, що в своїх думках скоти, це ви можете простежити навіть у собі й без усякого стороннього коня. Що стосується ОВЦО й ОЦС та їхні парадигми, то не думаю, що вони сильно відрізняються. Все-таки, люди скрізь однакові, незалежно від того, який мундир і знаки відмінності вони носять.

fi1618 wrote: 21 Травень, 2012 07:48 (UTC)
Re: Усім усе зрозуміло. Про розуміння.
Різниця між людьми й архіреями РПЦ МП у тому, що миряни, якщо і грішать, то Бога бояться й каються, у всякому разі більшість. Новозавітні архієреї, як і старозавітні свідомо противляться Істині. Старозавітні архіреї своїм мудруванням у законі-не помітили істини й розіпнули Христа, новозавітні дерзають командувати Святим Духом указами, заборонами, анафемами, й у другім пришесті ймовірно будуть сперечатися із Христом у Славі. Тому я й пишу, що звертатися в Церковні суди всіх рівнів, це ситуація описана в приказці "трапила коса на камінь". Особисто мені всі ясно про нинішню РПЦ МП. Ви праві, я чужий для цієї структури, і моєї думки можна не враховувати, тож спасибі Вам Микола за це ваше попівське визначення про мене, ви мене вигнали і я згодний, і дякую Вам, варітеся тепер у власному соку.

adelgeim wrote: 21 Травень, 2012 09:27 (UTC)
Re: Усім усе зрозуміло. Про розуміння.
Напроти, я дякую Вам за участь у ЖЖ і юридичні оцінки. Згоден, що більшості все зрозуміло, але для обґрунтованості розуміння важливо знати як діють архієреї, їх Єпархіальний і Загальноцерковний суди, як оцінює їхні дії МП. Безмежна несправедливість й неправосуддя адміністрації та суду викликає зрозуміле відторгнення. Християнська совість цього вмістити не може. Треба дуже звикнути до насильства, несправедливост,і й на все махнути рукою, щоб байдуже сприймати діяльність ієрархії МП. У мене це поки не виходить. Але чи припустиме християнинові звикати до цієї безсовісності?
Ви зовсім праві: усі викриття Спасителя, висловлені що до старозавітних архіереїв застосовні й до архієреїв МП, але вони їх до себе не відносять. Старозавітні архієреї у відповідь на викриття розіпнули Христа. Трагедія повторюється у вигляді фарсу.

Гілка в блозі о. Павла: Троїцька батьківська субота.
solunanin wrote: 26 Травень, 2012 06:45 (UTC)
Необхідність осмислення й переживання «перескоку» нашими пращурами від примітивних вірувань до, що формується так невыформировавшемуся «духовній єдності Помісної церкви християн».
Хрестили мене, молодшого й улюбленого онука на настійливу вимогу любимих мною, навіть більше ніж батьків - діда й баби (світлої пам'яті Іллі та Євдокії). Батька (я вже старший його на 2 роки), інваліда війни, колгоспного агронома й секретаря партосередку, через це ледь не позбавили посади, - обійшлося доганою по партійній лінії й маминим виключенням із комсомолу. Віра, моїх улюблених предків по батькові (дід по матері загинув у ВВВ), була досить дивною. Пам'ятаю, в «червоному куті», кімнати старих, ошую й одесную старого письма ікони Богородиці «Оранта з Дитям» (прадід за неї віддав целую корову), висіли портрети Леніна й Сталіна (правда, після ХХ партз'їзду, Сталіна закрили Чеховим) і, натурально, старші хрестилися на вождів. Крім цього, моя бабуся водила знайомства з «бабками-замовницями», та й сама вміла робити різні лікарські мазі, іноді залучаючи мене «лікувати спину». Є повір’я - якщо молодший онук пострибає на попереку – те спина перестає боліти. Моральні установки, у старших, при всій їхній природній доброті, були родово-племінні, тобто – усе в родину – а з родини нічого («якщо сусід у мене забрав биків – це «зло», а я в сусіда, то «добро»). Дід – з вічнобезземельних батраків, вечорами виходив у колгоспні поля й реально переживав хвилини щастя від того, що, нарешті, «усе навколо колгоспне й усе навколо моє», а бабуся, хоч і походила з «заможної», кулацкой родини, але не гребувала переманити чужу курку у свою повітку – винятково із благочесних намірів, «родині на кормлення». Вибачайте за довгий лист, отче Павле, але пишу через те, що розсьорбувати цю «родову» моральну кашу, доводитися мені одному, практично все життя, прожившому в «Люциферовому столітті», - батьки – жертви атеїстичної пропаганди й сталінського залякування, а мої онуки – уже люди з «іншого тіста». Благословіть. Дмитро.

adelgeim wrote:26 Травень, 2012 11:48 (UTC)
Re: Необхідність осмислення й переживання
Ту ж готтентотську мораль продовжує МП. Важливі не принципи, а власна вигода. Вигідно позбавляти прав парафіян, щоб мовчали й слухалися беззаперечно. Їх позбавляють прав всупереч закону, а потім втлумачують закон так, щоб підтверджував незаконні дії. Правоохоронці підтримували спершу компартію, а тепер РПЦ у всьому.
Нам залишилося осмислювати й переживати.

Гілка в блозі о. Павла: Ваша Святість!
solunanin wrote:31 Травень, 2012 04:15 (UTC)
Re: В’ялотекуча шизофренія, чи надовго?
У кожному разі, належати до релігійної юрисдикції, конфесії, або навіть бути "по за" - справа сугубо добровільна. Стаття 7. Релігійна група. 1. Релігійною групою в справжньому Федеральному законі зізнається добровільне об'єднання громадян, утворене з метою спільного сповідання й поширення віри, що здійснює діяльність без державної реєстрації й придбання правоздатності юридичної особи. Приміщення й необхідне для діяльності релігійної групи майно надаються в користування групи її учасниками. 3. Релігійні групи мають право проводити богослужіння, інші релігійні обряди й церемонії, а також здійснювати навчання релігії й на релігійне виховання своїх послідовників.
"Москва" гальмує стосовно о. Павла, розуміючи, що перебуває в "глИбокій" цуцванзІ - неганебних для неї заходів впливу на нього, немає.
1. Фінансове неефективне, - о. Павло світський пенсіонер.
2. Позбавлення сану за канонічними мотивами, - важко обґрунтувати.
3. Репутаційне "опускалово", - стрьомно, у самих "рило" в пуху.
4. Інформаційна блокада була практично неможлива ще при "совєтах", - а тим більше, зараз, враховуючи що П. Адельгейм є досить популярний і затребуваний письменник-богослов.
А от "Нюрнберг" над МосПатр давно вже актуальний і "дозрів", особливо за підтримки "незгодних" приходів РПЦз.
adelgeim wrote: 4 Июн, 2010 23:17 (UTC)
потрібно чи витрачати життя на боротьбу з бюрократією
Схоже, що Ви праві: церковні влади мене не люблять, можливо, не дадуть служити спокійно. Піти в католицьку єпархію не можу, оскільки я православний християнин. Інші православні церкви, що мають апостольське спадкоємство, канонічний устрій і т.д., на території Росії не мають своїх приходів. Це болюче питання. Дійсно нікуди дітися, хіба тільки бігти в чужу країну? Дякую Вам за співчуття й добрі побажання.
Стояння за «Церкву Бога жива, стовп і затвердження Істини», завжди веде до мучеництва. Переслідування з боку церковного начальства виявляється більше болісним, чим гоніння світської влади. Мені довелося пережити те й інше, одже є з чим порівнювати.
50 років мене переслідувала радянська влада, у в'язницю посадила, і скалічила, але я знав, що гонять за віру вороги Христа. Це радісні переживання, коли знаєш, що єпископ і брати моляться за тебе, люблять і допомагають. Останні 20 років мене переслідують церковні ієрархи, висуваючи проблему: хто з нас із Христом, а хто проти Христа. Це болюче питання загострюють утиски від лжебратів, більш витончені й нещадні, ніж від світської влади, «і уни в мені дух мій, у мені смятеся серце моє, помянух дні древні».

simeonus wrote: 5 Июн, 2010 09:03 (UTC)
Re: потрібно чи витрачати життя на боротьбу з бюрократією
Так панотець, а більшість ще при цьому буде кричати: зійди із хреста, якщо ти син Божий.

lurdis wrote: 5 Июн, 2010 03:13 (UTC)
Господь слухняний був Батькові до смерті.Святі Отці переконують нас бути слухняними священноначалію. Як вам вдалося переконати себе,що ви праві у своєму протистоянні владиці? Чи потрібні Православної Церкви права людини,коли в неї є Божии заповіді?

d_st75 wrote: 5 Июн, 2010 07:26 (UTC)
Так адже Отцеві, а не людській сваволі. Священноначаліє його й розіпнуло. Як можна все вивертати навиворіт?
Мене дивує з боку людей, що вважають себе православними християнами, повна відсутність канонічної й етичної свідомості. Чи потрібні Православію священні канони? Який зміст говорити про Божі заповіді, коли геть відсутнє поняття про саму елементарну порядність і справедливість?

vnuk_katona wrote: 5 Июн, 2010 09:05 (UTC)
Повна відсутність канонічної свідомості
Згодний з Вами. Після гіркоти за о.Павла від цього особливо гірко. Тим більше, що православ'я це, властиво, і є правомисліє, правильний погляд на Бога, світ і людей. Правильне, у смислі без хворобливих скривлень.
Тисячолітня історія історія повинна ж була виробити якесь відчуття, чи що. На інтуїтивному, хоча б, рівні.

solunanin wrote:5 Июн, 2010 10:45 (UTC)
Душі оптом та в роздріб.
Завдяки дискусіям у Вашім ЖЖ, отче Павле, мені, нарешті, привівідкрились "мадридські таємниці" виборів Патріарха РПЦ у 1990 р., за участю відомого Вам М.А. Денисенка, в якості Місцеблюстителя (доводилося приймати участь у журналістських розслідуваннях про причини церковних розколів). Вже про останні вибори й згадувати не хочеться.
Виходить, ПРАВО з особистою вигодою трохи заробити на експлуатації душ віруючих (не обов'язково тільки православних, хоча їх у більшій мірі), має якийсь фінансовий, іміджевий, якщо Ваша ласка, товарно-грошовий еквівалент. В імперіях, як відомо, тіла й душі належать імператорові. І, природньо, делегування приватних прав вождя униз по владній вертикалі (ієрархії), підлягає відповідній компенсації, - не обов'язково грошової, цілком припустимим розрахунковими засобами можуть стати гарантії покупця забезпечити створення ілюзій божественного походження вождя, його невимірної доброти, інтелектуальної міці, величезних фізичних можливостях (от е знадибиться генератор мильних бульок). Набувши, таким чином, певни владних повноважень над підданими, верхня ієрархічна сходинка, за відповідну плату, делегує їх нижній (якщо цікавлять конкретні історичні приклади, можна погуглити на тему "куплене єпископство, абатство"). Але! самим цікавим моментом тут є такий, - хто і як попадає в цю схему-ланцюжок. Тобто кадрова політика! Хтось попадає в "систему" тому, що платить великими купюрами (ужгородський архімандрит), хтось приналежністю до перевірено-сервильному кланові (красногорський благочинний із нащадкоми та родичами), хтось готовністю свистіти і стучати на друзів (Свистун). Одна лише якість перешкоджає вжодженню в "свої люди" для цієї язичницької ієрархії - щира віра в Христа!!! На жаль або на щастя, не знаю, одним з таких ізгоїв із "співтовариства правильних пацанів", "чужим серед своїх", і саме по ТАКІЙ відмітній ознаці, про що відразу вам заявив митрополит Евсевій, виявилися Ви, шановний мною й, сподіваюся, багатьма по-справжньому віруючими Христу людьми, дорогий отче Павле.
«І не бійтеся вбиваючих тіло, душі ж не здатних убити; а бійтеся більше Того, Хто може й душу й тіло згубити в геєні.» (Матв.10, 28).
adelgeim. Дорогою skundel ! Поміщаю Ваше запитання і свою відповідь в окремий пост, оскільки об'єм відповіді перевищує допустимий коментар. Отже, Ваше питання: «Можливо, Ваша позиція стане мені зрозуміліша, якщо Ви, нарешті, ясно скажете, про що Ви пишете - чи то про особисті образи в стосунках з архієреєм, чи то дбаєте за відновлення канонічного порядку у всій Церкві та в Псковській єпархії зокрема. Очевидно, що це питання різного порядку». - Навпаки, думаю, що це питання одного порядку, їх не можна розділити, і вони не можуть існувати в церкві незалежно один від одного, бо наповнені літургійним сенсом: «Полюбимо один одного, та однодумністю ісповеми Батька, і Сина, і Святаго Духу, Трійцю єдиносущну, нероздільну».

skundel wrote: 4 Июн, 2010 07:06 (UTC)
Мда...
З Вашої відповіді, отче, напрошується висновок про те, що по суті і Евсевій, і Іванов, та і Ви самі суть плоди одного древа, а Ваша фронда є не більш, ніж марна витрата часу і сил. В рамках заданої Вами самому собі системи координат задачка нерозв'язна.

solunanin wrote: 4 Июн, 2010 08:20 (UTC)
"Князі церкви" зубами і руками тримаються за владу і майно.
Панове-браття, сумно і смішно все це спостерігати. Які там "системи координат", причому тут багатомісячні пошуки закарлючок у канонах? Ні Новий Заповіт, ні канони не протирічать здоровому глузду.
Дана умова задачі:
1. Здійснений очевидний підлог протоколу приходських зборів. Навіть без світського суду, це перед Хрестом і Євангелієм підтверджують члени ПС, яких на протокольну дату не збирали.
2. Якщо на цьому клятвенно наполягає здійснивший підлог Іванов - то це просто морально деградована, підла істота, за якісь грішки впіймана на гачок і маніпульована таким же безчесним архієреєм.
Вирішення задачі:
1. Іванова - гнати втришия зі священного сану, після каяття і накладення єпітимії, можливо, залишити в мірянському статусі.
2. Архієреєві винести Патріаший осуд, а на найближчому Архсоборі влаштувати показову розбірку.
3. О. Павла Адельгейма залишити настоятелем хоча-б на одному з організованих ним приходів і дати спокійно дослужити на благо Церкви до кінця днів.
Все!
Вийшло ж усе досить по-іудейськи.
1. Умисним зволіканням винесення справедливої ухвали о. Павла поставили в двозначне положення.
2. Нас всіх (вже і світську пресу) втягнули в безплідні дискусії із завзятим спадкоємцем Красногорського благочинного, а також зі спадкоємцями Коломенських, Митіщинських, Наро-Фомінських, Сергієвопосадських, Хімкинських, церковних бояр. Зрозуміло, що це далеко не Германи Аляскінські і, тим більше, не Іоанни Шанхайські, - варто лише проглянути на сторінках благочиній фото, про те, з яким вони розчуленням, в ясна, цілують язичеських вождів. Здоровий глузд від побаченого волає - заради своїх панських підмоськовних особняків, привілеїв, маєтків і офісів із золотими банями, ці хитровани, з такою ж улесливістю поцілують і Звіра, і Велику блудницю, і самого Антихриста.

adelgeim. Сьогодні відправив Керуючому справами МП митр.Варсонофію повідомлення у надії зупинити новий незаконний акт настоятеля храму свящ. Сергія Іванова.

solunanin wrote: 4 Июн, 2010 06:51 (UTC)
Ех! Жерці наступають.
3 ЧЕРВНЯ 2010 р. СВІТЛАНА СОЛОДОВНИК "Церковний суд не пішов проти архієрея". - Викритий у підлозі новий настоятель тим часом в п'ятницю, 4 червня, збирає приходські збори в тому складі, який сформувався в результаті його протиправних дій.
Хто б чого не говорив з представників новожречеських (від українського слова "ЖЕРТІ") кланів, все 2000 років, по-умовчанню передбачалося, що церковний, християнський суд, однозначно справедливіше світського, на потребу натовпу, судилища, - "Розіпни Його!".
Що ж, або доводиться визнавати, що спадкоємці синедріону, Каїфи і Іуди,швиденько перефарбувавшись, брехнею зайняли вищі пости в Церкві Розіп’ятого, або, в так званій РПЦ МП, Христа немає. А ці жерцІ, обов'язково принесуть нас в жертву своїм божкам, якими є - мамона, пихатість і злість.
Фессалонікійцям із щирою повагою,
окрім того, усім НАШИМ грекам.


4 Але ж ви, браття, не у тЕмряві є, щоб день застав вас зненацька.
5 Тому що всі ви – сини світла й сини дня: ми - не сини ночі, ані пітьми.
6 Отже, не будемо спати, як інші,а будемо ж бадьорі та тверезі...
8 Ми ж, будучи синами дня, радіємо, одягнувшись у броню віри й любові
та в шолом надії у спасіння, тому що Бог визначив нас не на гнів, але
для спасіння через Господа нашого Іїсуса Христа….
(ПЕРШЕ ПОСЛАННЯ ДО СОЛУНЯН СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА)


Паломництво до новозавітнього (себто такого, що згадується у Новому Заповіті Господа і Спасителя нашого
Іїсуса Христа) грецького міста Салоніки, що вразило невеличкими, але приємними чудесами, втім звичними
для славного покровителя цієї території - Святого великомученика Димитрія Солунського, надихнуло
на такі думки, які звертаю до братів у вірі, особливо до тих, хто хоч трохи наділений даром Слова.


Метаморфози імені. Присвячений Деметрі чи Христу?

Великого в напастях охоронця придбала в тобі Вселенна, страстотерпче, що ворогів перемагаєш, і як Лієву переміг ти гординю, і на подвиг спрямував Нестора, так, святий Димитрію, Христу Богу молися, щоб подав і нам Він велику милість. Радуйся, Ангеле Солунський; Радуйся, друже чесний Того, хто тебе возлюбив - Христа Спасителя; Радуйся, мученику святий, що кров свою за Христа нещадно пролив; Радуйся, що в юності своїй Господеві послужив; Радуйся, що зненавидів світу цього насолоди; За другого Павла апостола має тебе Солунь-місто, що його привів ти до пізнання правдивого Бога, як беззаконну багатобожність викорінив, Лія іменем Божим переміг, Максиміяна посоромив, і весь світ освятив і від неправедної науки звільнив; тим-то співаємо з тобою до Бога: Алилуя. (Акафіст до великомученика Димитрія Солунського).
Підспудно проглядається у Одкровенні Іоана Богослова («Апокаліпсисі»), що останні часи приходять в наслідок остаточного спотворення значення слів, а отже викривлення критеріїв та систем координат, що визначають призначення та смисл існування людини, як створіння Божого, адже «1 На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог (1, Іоан.)».
Один з головних сенсів життя послідовників Христа – християн, як на мою думку, міститьтся в трансформації (перетворенні) язичницького смислу слів у християнський (істинний, бо Христос є Істина), через віру.
Насправді вірую – значить життям підтвержую правдивість предмету віри.
Яскравий приклад - ім’я Димитрій.
Дмитрій (також Деметрій) — походження імені пов'язане з ім'ям давньогрецької богині землі й родючості Деметри.
Значення (етимологія) імені — «присвячений богині Деметрі».
- Деметра – язичницька богиня - дочка Кроноса і Реї, сестра Зевса, займала, як богиня землеробства, цивільного устрою й шлюбу, видне місце в грецькій міфології. У жертву їй приносилися бики, корови, особливо свині (через їхню плодовитисть), бджолині стільники; їй були присвячені колосся, мак, фруктові дерева й т.п. (Энциклопедичний словник Ф.А. Брокгауза і І.А. Ефрона).
- Димитрій Солунский (грецьке Άγιος Δημήτριος; †306 рік), або Димитрій Фессалонікійский Мироточець - християнський святий, шанований у лику великомучеників. Постраждав під час правління язичницьких імператорів Максиміана й Диоклетіана. Римське язичество, духовно зломлене й переможене сонмом мучеників і сповідників Розп'ятого Спасителя, підсилювало гоніння. У відношенні до християн воля імператора була виражена однозначно: «Віддавай смерті кожного, хто призиває ім'я Розп'ятого». Прийнявши призначення синклітика (сенатора) Фессалонік, Димитрий негайно перед усіма висповідав і прославив Господа нашого Іїсуса Христа. Замість того, щоб гнати й страчувати християн, він став відкрито вчити жителів міста християнській вірі й викорінювати язичницьькі звичаї та ідолопоклонство. Святий Димитрій став для Фессалонік у своій вчительній ревнощі «другим апостолом Павлом», тому що саме «апостол язиків» заснував колись у цьому місті першу громаду віруючих (1 Фес., 2 Фес.). Святому Димитрию призначено було Господом піти за святим апостолом Павлом до мученицького вінця. (т. XV «Православної Енциклопедії).
Ім’я розповсюджене між середньовічної руської еліти. Князі та їхні діти при хрещенні обирали собі ангела-покровителя із шанованих християнських святих. Великий князь київський Ізяслав Ярославович (1054-1068, 1069-1073, і з 1077 - † 3 жовтня 1078), у хрещенні Димитрій, заснував Дмитрівску церкву та монастир там де тепер розташований Михайлівський Золотоверхий собор.

ВидИбай, Боже!

Ми Його так і не прийняли. Було видно, що святому Володимиру вже не по силам тримати Хреста, а на тому боці Козиного болота, через Почайну урочисто і справедливо піднімало вище лаврської дзвінниці меч, наше язичницьке божество. Київ остаточний вибір зробив. Хоч і приїхали його переагітовувати (але ж не проповідувати і навіть не вмовляти) на користь Христа, як і майже тому тисячу років у Володимирові часи, з того ж сплюндрованого, вже постязичницкого, але все-таки недохристиянского Стамбула-Константинопіля-ВізантІя. Приіхали до нашого дрібного фюрерка (хто не розуміє по-німецькому – вождика – далебі далеко йому до нашого язичницького Вождя і Великого князя Володимира Святославича), такі ж дрібні й ніби православні церковні вождики. Причому раділи, як діти подарованій іграшці, військовому парадові на їх честь. Ой і сміялись же, дивлячись із Вирію на оце скоморошество жерці Перуна, Велеса, Мокоші та Святовида (чий фаллічного вигляду бовван донині є геометричним і архітектурним центром між Свято-Софійською та Свято-Михайлівською площами).
Хоча і зняли з капища 10 мужів дерев’яного бога, та він відродився над Дніпром із залізобетону і сталі в 100000000 разів величнішим, кожен рік збирає тризну, і нема тої вибухівки, щоб його зруйнувати. Бо де ж узяти стільки і такого!!! динаміту, щоб вибити, викорчувати його з наших душ.
- Поглянувши з подивом на непорушного пaпy, імпepaтop знoву підвищив гoлoc: «Любі бpaти! Знaю я, що між вaми є й тaкі, для якиx найдopoжчім у xpиcтиянcтві є cвящeннe nеpeдaння, cтapі cимвoли, cтapі піcні, мoлитви, ікoни та чин бoгocлyжіння. Й насправді, що мoжe бути дopoжчим для peлігійнoї дyші? Знaйтe ж, любі мої, щo cьогoдні підпиcaно мнoю Статут і признaчeні великі кошти Bceсвітньoмy мyзeю xpиcтиянcькoї apxeoлoгії у cлaвній нaшій імпepcькій столиці Koнcтaнтинoпoлі з метою збиpaння, вивчeння і збереження уcякиx пaмяток цepковнoї давнини, пеpeважнo східної, a вac я пpoшy зaвтpa ж вибpaти поміж себе коміcію для oбговорення зі мнoю тиx заходів, що повинні бути пpийнятими з метою можливого наближeння cучаснoгo побуту, моралі та звичaїв до пеpeдaння і настановам cвятoї пpaвocлaвнoї цepкви! Бpaти пpaвocлaвні! Koмy пo cepдцю ця мoя вoля, хтo за cepдeчними почуттями мoжe нaзвaти мeне cвoїм іcтинним вoждeм і володарем, нехай зійде cюди». (Вол. С. Солов’йов. «Три розмови. Kоротка повість про Антихриста»).
- Ваша Всесвятосте, ласкаво просимо додому - ласкаво просимо в Україну. Щиро і тепло вітаю всіх високодостойних гостей - ієрархів церков і церковнослужителів, які з почуттями добра і злагоди прибули до нашої Батьківщини. Образ Володимира Великого на Дніпрових кручах зводить воєдино найширші та найглибші пласти історії нашої Держави і Духу. Маю честь повідомити, що вчора підписано Указ про встановлення в нашій країні Дня Хрещення Київської Русі-України, яке буде щорічно відзначатися 28 липня у день пам'яті Святого Рівноапостольного Князя Володимира. Держава і Церква - це два крила народу. Із втратою або послабленням одного з них неможливо ані здійнятися вгору, ані захистити своїх дітей. (26.07.2008. Прес-служба Президента України Віктора Ющенка. Звернення Президента України Віктора Ющенка до Українського народу і Вселенського Патріарха з нагоди 1020-ліття Хрещення України-Русі).

Кожен християнин повинен слідом за Христом випити Чашу Отця.

Впевнений, бо переживав подібне, також відчував подібні переживання у своїх батьків й дідів, що кожен справжній чоловік, батько і дід, не вагаючись загине заради збереження тих, кого він породив, не роздумуючи, і не очікуючи доки про це його попросять.
Навіть, літературно-художне, гоголівське, ніби заперечення цього правила, є лише певним гіперболічним прийомом, покликаним у самій глибині образу Тараса Бульби, підкреслити все-таки такого правила, справедливість.
Ми, язичники, варвари, ганебний, а не обраний нарід, не просили і подумати не могли просити Його, щоб Він прийняв за нас хресну смерть. Але ж Він і не вагався, бо тільки так і міг зберегти нас для Життя вічного.
Це про те – хто наш справжній Батько, Творець і Бог.
Наші жадібнуваті, хитруваті та шахраюваті язичницькі боги і боженята могли нам допомогати у війнах і на полюваннях, постійно потребуючи за це жертвоприношень. Та жоден з них не годен був і ніколи не збирався, принести самого себе у жертву, заради нас.
Жерці, в певній мірі, є уособленням, тих богів, яким вони служать.
Служитель Христа сам приносить себе у жертву (разом із Христом) заради інших, - бо ми дорогі йому, як діти.
Жерець-язичник – бере і приносить в жертву інших (інше) лише заради задоволення свого божка та самого себе, бо ми для них чужі.
ВОНИ обов’язково повертаються, щоб принести у жертву НАС заради задоволення своїх божків, - що є мамона, честолюбство і марнославство.

Прийшла пора волати: видибай Іїсусе Христе!

Провиденційним чином Православна Церква заслужила можливість позбутися державної опіки і чиновницького втручання. У вірних, є можливість і юридичні права, самостійно пильнувати канонічний лад, моральний клімат та формальні юридичні стосунки у спільнотах зібраних в Ім’я Христа, в Його Домі, навколо Його Чаші.
Новий Заповіт – приклад покаяння Творця перед твар’ю (хіба нема за що?).
Чи не маємо потреби покаятись і ми перед своїми дітьми?
Чи винна тварина у тому, що творець (божество) проявилось перед ним струмком або горою?
Тільки що не вистачає у сучасному Православ’ї приниження гордині (покаяння) старшого перед молодшим.
У цьому і є повернення до язичництва, коли Церква існує заради жерців та їхнього благополуччя, а не жерці заради Церкви й народ Божий їм не потрібний. Одним словом командири і менеджери (найманці).
11Я є пастир добрий: пастир добрий покладає життя своє за овець. 12А найманець, не пастир, якому вівці не свої, бачить прихожого вовка, і залишає овець, і біжить; і вовк краде овець, і розганяє їх. 13А найманець втікає, тому що найманець, і не піклується про овець.1 Я є пастир добрий; і знаю Моїх, і Мої знають Мене.15Як Отець знає Мене, [так] і Я знаю Отця; і життя Моє покладаю за овець. (Іоан, Гл.10).
- … Я схиляюся перед великими заслугами цієї Патріархії, тобто Великої Христової Константинопольської Церкви, і перед нинішнім її хрестом, що не малий і не легкий, і який по природі речей є хрест всієї Церкви, за словами Апостола: «Коли страждає один член, страждає все тіло». Також я визнаю канонічний порядок і перше місце за честю (to presbeia tes times) Константинополя між рівночесними й рівноправними помісними Церквами. Але було б не по-евангельски, якби Константинополю дозволили через труднощі, у яких він перебуває сьогодні, щоб він привів все Православ'я до краю прірви, як це вже раз трапилося на Флорентійському псевдо-соборі, або щоб він узаконив канонічно й догматично певні історичні форми, які в якийсь момент замість того, щоб бути для Церкви крильми, можуть обернутися в кайдани для неї й для її перетворюючої присутності у світі. Потрібно бути щирим: поводження представників Константинопольської патріархії протягом останніх декількох десятиліть викликає таке ж нездорове занепокоєння й хворобливий духовний настрій, яке в XV столітті привело Церкву до флорентійської зради й ганьби. (І чи було поводження в часи турецького рабства прикладом для всіх часів? Як флорентійське, так і турецьке рабство було небезпечним для Православ'я.) Сьогоднішня ситуація є ще більш небезпечною: у ті часи Константинопіль був живим організмом з мільйонами вірних, які швидко перебороли кризу, нав'язану ззовні, і спокуси пожертвувати вірою й Царством Божим за для земного царства. А сьогодні в нього є митрополити без народу, єпископи, яким ніким правити (тобто немає епископії), але які, хотіли б тримати у своїх руках долю всієї Церкви! Та сьогодні не повинно, й бути не може ніякої Флоренції. І сучасне положення не можна порівнювати з гнітом турецького рабства. Подібнє ж положення і у Московській патріархії. Хіба можна дозволити, щоб і її труднощі та труднощі інших Помісних Церков, що перебувають під безбожним комунізмом, визначали майбутність Православ'я? (Преп. іеросхимомонах Серафим Вирицький , †1949 р.).

Jun. 1st, 2010

Ні у політичних новинах, ні у ЖЖ ніц немає цікавого. Хіба що, досить поміркована і рівна інформація на http://portal-credo.ru та http://credo-rating.livejournal.com/friends.

Продовжую стежити за судовим процесом з о. П. Адельгеймом. Він - християнин. Але ж клир в РПЦ МП, в більшості своїй, геть з'язичений. А деякі і зовсім ніколи не були християнами, тим більш, православними. Ситуацію о. Павло добре розуміє, і що мене найбільше засмучує - він свідомо не очікує поблажливості ні від свого архипастиря, ні від Предстоятеля.